ОЛЕКСАНДР ШЕВЧЕНКО: «Найцінніше, що має кожна держава – це її громадяни»

«Україна потребує кардинальних змін у відношенні до своїх громадян. І це факт. Найважливіші професії, такі як лікарі, комунальники, будівельники та дорожники, втратили престиж та повагу. А це неправильно! Якраз вони б мали отримувати гідні заробітні плати та мати повний соціальний пакет. Що вже говорити про пенсіонерів та незахищені верстви населення, які потерпають від свавілля влади та ганебного ставлення держави? Найцінніше, що має кожна держава – це її громадяни. Ми повинні відновити цю істину в Україні». Саме про соціальну сферу та зміни, яких потребує країна далі — в розмові з засновником туристичного комплексу «Буковель», народним депутатом України Олександром Шевченком.

  • Олександре Леонідовичу, всі говорять про низький рівень життя в Україні. Низькі заплати, практично жебрацькі пенсії. Чи є вихід з цього замкнутого кола?
  • Дійсно, це ганебна правда сьогодення. Чиновники у владних кабінетах отримують сотні тисяч гривень в місяць. Ті, що десятками років займали посади суддів, прокурорів (яким заборонено законом вести підприємницьку діяльність), сьогодні декларують вілли на Середземному морі, цілі автопарки престижних автомобілів, сотні мільйонів готівки. А люди, які чесно працюють на економіку країни, які все життя працювали, розвиваючи нашу державу, отримують копійки. 

У програмі «Країна гідності і правди», яку я пропоную українцям, прописане завдання — вийти за рік-два на мінімальну зарплату в десять тисяч гривень. І тоді ми зможемо починати говорити про гідність громадянина в нашій державі. До тих пір, поки такого рівня доходів ми не забезпечили, ми повинні надавати адресні пільги та соціальну допомогу найбільш вразливим верствам – людям з інвалідністю, ветеранам, пенсіонерам. На лікування, щорічне оздоровлення, на інші першочергові потреби.

 

  • Багато людей поставлять під сумнів такий прогноз зростання зарплат та пенсій. Скажуть, що це лише передвиборчі обіцянки…
  • Розумію, що влада за останні 20 років повністю втратила довіру українців. Але механізми є. І це не просто слова. Можу навести приклад Буковеля, який ми з командою однодумців реалізували за 15 років. Тут, завдяки зрозумілим і чесним правилам для інвесторів, з колись депресивного карпатського села Поляниця створено зону процвітання та впевненості у завтрашньому дні. У самому Буковелі створено більше п’яти тисяч робочих місць, і навколо – десятки тисяч людей мають роботу і гідну зарплату. На Буковелі вже зараз середня зарплата складає 10 тисяч гривень за місяць, а фахівці, інженери, керівники підрозділів мають зарплати в 20-30 тисяч.

Поляницю, де колись і транспорт не ходив взимку, лише лісовози, зараз називають селом мільйонерів. Звідси жодна людина за останні 15 років не виїхала на заробітки за кордон.

 

  • Як цей досвід можна використати в масштабах держави? Адже це зовсім інші масштаби…
  • Знаєте, закони економіки діють всюди практично однаково. У масштабах України треба створити сприятливі умови для інвестора. Зробити зрозумілою, простою і необтяжливою систему оподаткування для бізнесу. Друге – гарантувати право власності. Для цього повинні запрацювати справедливі і чесні правоохоронна та судова системи.

Ще одна необхідна для розвитку держави, економіки умова  – розвиток інфраструктури. Перше, ми повинні збудувати дороги. Тому що по існуючих дорогах інвестор просто не доїде до місця можливого інвестування.

Приклад, як треба будувати дороги, ми вже продемонстрували. Буковелівські дорожники вперше в Україні впровадили новітні світові технології та за власною ініціативою надають гарантію на свої дороги в десять років. Раніше, як правило, гарантія складала три роки.

І от коли ми створимо умови і правила для інвестора, то ми отримаємо сотні тисяч робочих місць. На ринку праці почнеться конкуренція між роботодавцями. Зростуть зарплати. Держава також повинна спонукати «багатих ділитися з бідними» — щораз піднімаючи мінімальну зарплату. Запрацює ефект мультиплікатора…

Будь-яка економіка потребує руху коштів, чим більше люди мають грошей, тим більше витрачають, і тим потужніше розвивається економіка країни. У нас же навпаки, людям дали мізерні пенсії і зарплати, а чиновники їдуть витрачати колосальні суми за кордон.  Я переконаний, що маючи політичну волю та важелі впливу, за три роки можна довести рівень мінімальної зарплати до 500-700 доларів, а пенсії десь на рівень 400-500 доларів.  Тоді, відповідно, підніметься рівень купівельної спроможності людей, а в сукупності з певними заходами стосовно банківської схеми це дозволить брати кредити на купівлю житла чи автомобіля, а це вже основа для створення сім’ї та народження дітей…

Я завжди кажу, що найдієвішим і найпотужнішим інвестором будь-якої економіки є громадянин. Не лише підприємець чи банкір, а й простий споживач, який своїми покупками інвестує економіку.

Рухаючись означеним шляхом, ми з кожним роком матимемо більш сильну країну з нормальним рівнем життя та впевненістю у майбутньому. Ми повинні збудувати країну гідності і правди, в якій кожен почуватиметься в безпеці та житиме зі впевненістю! Де старше покоління буде не лише соціально захищеним, а мати впевненість у гідному майбутньому дітей та онуків.

 

  • А що ж зараз?
  • Наразі неможливо одному побороти механізм несправедливого розподілу ресурсів. З державного бюджету дотуються підприємства олігархів, витрачають кошти на утримання колосального чиновницького апарату, який давно потрібно замінити на комп’ютери, створюються шахрайські напівзаконні схеми для махінацій. Наприклад, агрохолдинг Косюка, який у минулому році отримав близько чотирьох мільярдів гривень прибутку, отримав ще й дотацію з держбюджету у два мільярди.

Я, до речі, член бюджетного комітету. Знаючи мою категоричну позицію, засідання бюджетного комітету Верховної Ради, яке вирішувало долю цієї мільярдної оборудки, призначили саме на той день, коли мене не було в Києві через відрядження в складі делегації прем’єр-міністра на Івано-Франківщину. Ще тоді здивував факт, що мене, опозиційного депутата, запросили в цю делегацію. Тепер здається, саме через те, щоб я не заважав на засіданні комітету дерибанити гроші платників податків…

Зараз ми маємо бездіяльність правоохоронної системи та ручне управління країною. Чиновницький апарат має стати консультативним обслуговуючим органом для населення, а не хабарницькою машиною, якою є зараз.

Я знаю про проблеми людей не з розповідей. Вже більше чотирьох років у Івано-Франківську працює моя громадська приймальня, куди щодня звертаються сотні людей. Ми запровадили проект оздоровлення для пенсіонерів, діють проекти оздоровлення дітей та людей з інвалідністю, запровадили програми підтримки обдарованої молоді та допомоги закладам освіти і медицини.  Я розумію, що матеріально забезпечити всіх не в змозі, тому й вирішив змінювати все кардинально. Треба змінити саму систему, підхід держави по відношенню до своїх громадян.

Політиків, які останні 20 років то у владі, то в опозиції, що несуть солідарну відповідальність за стан справ у державі, мусимо на виборах відправити на «політичну пенсію». Комусь подарувати квіти і подякувати, а когось і спитати про ті статки, які зараз є в деклараціях. Правда і справедливість повинні бути дієвими…

  • З чого почати?
  • З елементарного — з дотримання законів. У Конституції чітко написано, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам. Наразі цього не відчувається. А якщо розглянути інші статті Конституції, то вони на разі лише на папері написані! Де безкоштовна гарантована освіта? Де безкоштовна медицина? Де гарантований відпочинок? Де забезпечена старість?
  • Як бачите зміни, наприклад в медицині?
  • Де-факто українці платять за своє лікування двічі: офіційно, сплативши податки, та неофіційно, самостійно закуповуючи ліки на своє лікування чи «віддячуючи» лікарю за його послуги. Страхова медицина – це  єдиний та дієвий шлях до того, щоб створити таку солідарну систему охорони здоров’я, в якій люди почнуть отримувати якісну і доступну медичну допомогу.
  • Разом зі змінами в медичній системі відразу ж розглядають і можливість змін в пенсійному забезпеченні.
  • І це правильно! Єдине, потрібно до всього підходити зважено та системно. Не можна в один момент зупинити всі виплати і почати новий відлік. В Україні вже діють недержавні накопичувальні фонди, але у громадян немає довіри до них, як і до банківської системи. Тому першочергово ми повинні створити систему гарантій та забезпечити повну безпеку вкладам та заощадженням громадян. Пенсія є похідною від заробітної плати. І, як я зазначив раніше, спочатку має бути підвищена ціна праці, тобто заробітна платня, а вже потім здійснено пенсійні реформи
  • Маємо ще значні проблеми із забезпеченням людей з обмеженими фізичними можливостями, ДЦП, вадами зору чи аутизмом. На жаль, у ХХІ столітті вони залишаються поза межами соціуму…
  • З року в рік ми говоримо про їхні проблеми, але, на жаль, коли будують нові будинки чи ремонтують вулиці, влада забуває про людей з обмеженими фізичними можливостями. І це дуже гірко, бо вони хочуть і можуть бути повноцінними членами суспільства, жити нормальним життям та приносити користь країні! У Буковелі вже сім років проходять реабілітацію та оздоровлення діти з ДЦП та аутизмом, з цукровим діабетом, поранені бійці АТО, багато інших категорій, дорослі з вадами зору та обмеженими фізичними можливостями, і дуже багато з них бідкаються на байдужість держави і мізерні пенсії, на які вони не можуть придбати візок для пересування, сучасні засоби для покращення якості життя. Вони покинуті напризволяще… Виживають, дякуючи волонтерам та небайдужим людям. А це ж наші громадяни! За кордоном ці люди вільно пересуваються по містах, мають можливість працювати та відпочивати, отримують відповідне медичне обслуговування. Всюди встановлено підйомні ліфти, а безбар’єрними доріжками, що збудовані для людей на візках, користуються мами з дітками, старші люди… Тому треба просто під час проектування думати про комфорт для усіх без виключення людей! Бог створив нас різними, але всі ми рівні перед ним. Маємо про це пам’ятати і з повагою ставитись один до одного.

Микола Іваненко

Об авторе admin